Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

остача

Остача, -чі, ж. Остатокъ. У попа здачі, як у шевця остачі. Чуб. І. 280.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 71.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТАЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОСТАЧА"
Виділити Cм. виділяти.
Заохо́та, -ти, ж. Поощреніе. Желех.
Навра́титися, -чуся, -тишся, гл. 1) Пристать, привязаться. Навративсь, як собака. Мнж. 186. 2) Упереться, заупрямиться. Як навративсь та й навративсь: не оддає та й не оддає грошей. Мнж. 186.
Обвішати Cм. обвішувати.
Плямистий, -а, -е. 1) Покрытый пятнами. 2) Маркій. Біла, сукня плямиста.
Повскакувати, -куємо, -єте, гл. Вскочить, впрыгнуть во что (во множествѣ). Рудч. Ск. II. 133.
Румса, -си, об. = рюмса.
Торбака, -ки, ж. Ув. отъ торба. Н. Вол. у.
Утеком нар. Убѣгая, на утекъ, бѣгомъ. А вона баче, шо лихо, та втеком од нього, та втеком, — та й утекла. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОСТАЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.