Віднога, -ги, ж.
1) Каждая часть развѣтвленія (дороги, древеснаго ствола). Дорога вилами росходиться: та віднога, що на гору, йде в город..., а друга йде долиною. Дуб був високий, а на дубі три одноги були.
2) Рукавъ рѣки.
3) Отрогъ горы.
Гноюватий, -а, -е. Перегнойный.
Гуррика́н, -ну, м. Ураганъ. І мов той гуррикан ширококрилий я мчусь. Тучі, що вітрами гонить-крутить гуррикан летучий.
Добу́ток, -тку, м. Пріобрѣтеніе. Добу́тки. Приплодъ (ягнята, телята).
Канцелярист, -та и канцеляриста, -ти, м. Канцеляристъ, канцелярскій чиновникъ. Зачав водити бенькети з повитчиками, з канцеляристами, з купцями. Ув. канцелюра.
На́рід, -роду, м. = народ. Любить бо нарід наш.
Просище, -ща, с. Поле, бывшее подъ просомъ. На просищі дак і добреньке жито.
Сірогривий, -а, -е. Съ сѣрой гривой. Ум. сірогри́венький.
Черепашка, -ки, ж. Раковина. Світилось чисте пісчане дно з білими черепашками.
Шкваркливий, -а, -е. Сопливый? Менша (дочка) дак така ж гидка, така гидка — шкваркливая, низенькая, броватая, губатая.
