Дє́дьо, -дя, м. Отецъ. Ум. Дєдик. Ой прийшла я до дєдика, дай но, дєдю, воли.
Димо́вий, -а, -е. 1) Дымовой. Що се, що серед пустині стовпом димовим знялося? 2) Сдѣланный изъ дими. Що я приїду пишно та красно, а ти ще краще — сивою паровицею у намітках димових.
Наруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Нарубить. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаємо дровець.
Насмічувати, -чую, -єш, сов. в. насмітити, -мічу, -тиш, гл. Насаривать, насорить. А хто се насмітив? Те сміттє, що батьки з дідами насмітили.
Оленя, -ня́ти, с. Дѣтенышъ — олень.
Сліпи, -пів, м. мн. Глаза (пренебрежительно). Уже залив сліпи — напился пьянъ.
Стерегти, -жу, -жеш, гл.
1) Стеречь, остерегать. Сижу дома та стережу, то й ціле. Береженого Бог береже, а козаченька шабля стереже.
2) Слѣдить за кѣмъ. Ми не знали тоді, хто підпалив, але вже стерегли її — чи не вона те зробила.
Токотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = токотати.
Утратити, -ся. Cм. утрачати, -ся.
Щепочка, -ки, ж.
1) Ум. отъ щепа.
2) Въ причитаніи надъ умершей дочерью употреблено какъ ласкательное для дочери слово: Моя донечко, моя й правдочко! Моя донечко, моя й вишенько, моя щепочко, моя й родиночко, моя й дитиночко!
