Відгожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. відгодитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Отлучаться, отлучиться. В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час. 2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ. Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі.
Відусюди нар. = відусіль.
Ми́кати, -каю, -єш, гл. 1) Дергать, рвать, таскать; вырывать, выдергивать съ корнемъ. Здається... микав би за коси. Люде бачили, що вони микали пшеницю, та й досвідчили. Такий уродив маленький ячмінь, що косою не зачепиш, — доводиться микати 2) Мыкать, чесать пеньку или ленъ для пряжи. Микати мичку. 3) микати губами. Шевелить губами.
Односкладовий, -а, -е. Односложный.
Переглянутися Cм. переглядатися.
Повідгороджувати, -джую, -єш, гл. Отгородить (во множествѣ). Повідгороджували свої городи.
Полокати, -каю, -єш, гл. Мыть, полоскать. Полотна пшениця.
Ставка, -ки, ж.
1) ? Упався в ставку, або теж у суспицію.
2) Часть ткацкаго станка. Cм. верстат.
Цвонястий, -а, -е. О колесѣ: съ составнымъ ободомъ. Цвонясті колеса.
Штельмашня, -ні, ж. = стельмашня.
