Ато́ I, сз. 1) А, но, а не то, а между тѣмъ. Ой не жаль би мені воза, коли б дівка була гожа; а то руда і погана — мені воза поламала. Як би сама, — ще б нічого, ато й стара мати, що родила на світ Божий, мусить погибати. 2) Кромѣ того, еще. Його два сини, ато взяв п'ять хлопців сиріт.
Ночлігувати, -гую, -єш, гл.
1) Ночевать, быть на ночлегѣ. Дико й сумно нам було в дорозі. Ще дикше й сумніше було ночлігувати.
2) Пасти ночью скотъ.
Підганятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. підігнатися, підженуся, -нешся, гл.
1) Подгоняться, подогнаться, понукаться.
2) — вгору. Подростать, подрости. Там цвіли квітки, підганялася вгору трава, готова під косу.
Подолазити, -лазимо, -зите, гл. Долѣзть (о многихъ).
Поспашувати, -шую, -єш, гл. О травѣ, хлѣбѣ, находящихся на корню: дать скотинѣ ихъ выпасти. Коли жито чи пшениця дуже ростуть з осени, то щоб не пішло в стрілки, то треба пускати скотину по йому пастись — поспашувати.
Правдешній, -я, -є. Настоящій. Він правдешній буковинець.
Пригара, -ри, ж.
1) Пригорѣлыя части кушанья.
2) Сивушное масло, гарь (о водкѣ). Одгонить пригарами горілка.
Ручиця, -ці, ж. 1) Ум. отъ рука. Взяла сусіда удовицю за білую ручицю. Зеленою китайкою ручиці покрив. 2) Въ повозкѣ: укрѣпленный въ подушкѣ и стоящій наружу наклонно колышекъ; четыре такихъ колышка (два въ передней подушкѣ и два въ задней) поддерживаютъ съ обѣихъ сторонъ драбини. Ручиця задовбується в насад і на неї накладається палюшник.
Спасати I, -са́ю, -єш, сов. в. спасти, -су, -сеш, гл. Спасать, спасти (о душевномъ спасеніи). Хто хоче душу свою спасти. Чорна риза не спасе, а біла в гріх не введе.
Трахтирник, -ка, м. Трактирщикъ.
