Збиткува́ти, -ку́ю, -єш (кого), гл. Обижать кого, жестоко обходиться; издѣваться надъ кѣмъ. Челядь Бога допросила, щоби ей не бити, аби челяді не бити, та й не збиткувати. Мене у тому війську ніхто не збиткував.
Кречет, -та, м. Кречетъ. Закуркають кречети сизі.
Кропити, -плю́, -пиш, гл. Кропить, окроплять. Сонце світить, дощик кропить. Кропи нас, мати, свяченою водою.
Маста́к, -ка́, м. = мисте́ць. От я до жалю не мастак.
Мох, -ху, м. 1) Мохъ. Він такий уже старий, що увесь мохом обріс. Налапав м'який мох, а під мохом твердий камінь. Вам іти на мха, на темні луги. 2) Очески овечьей шерсти. Ум. мошо́к.
Покорчити, -чить, гл. безл. Покорчить. Щоб тобі руки покорчило.
Пошкарубитися, -блюся, -бишся, гл. = пошкарубіти.
Розбрехатися, -шу́ся, -шешся, гл. Поднять сильный лай. Ти винен, бра Рябко, що ніччу розбрехався. 2) Разболтаться. Троянці пяні розбрехались і чванилися без «пуття.
Роскопувати, -пую, -єш, сов. в. роскопати, -наю, -єш, гл. Раскапывать, раскопать, разрывать, разрыть. Стали вони роскопувати тую гору.
Чингал, -ла, м. Кинжалъ. Тільки й зоставили собі по чингалу, про всякий случай, од звірюки.
