Бутум-бутум-бас, меж., выражающее игру на віолончели. Бутум-бутум-бас! А хто буде свині пас?
Глаголь, -ля, м. Названіе буквы г; глаголь. Аз, буки, глаголя, повісили Василя.
Допа́рок, -рка, м. Принадлежащій парѣ, одинъ изъ пары. Ум. допа́рочок.
Зрівна нар. Ровно? Поровну? Зрівна, дружбоньку, зрівна, край коровай здрібна.
Наруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Нарубить. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаємо дровець.
Подоповняти, -ня́ю, -єш, гл. Дополнить (во множествѣ).
Поправуватися, -вуюся, -єшся, гл. Исправляться. Попрямуйтеся ви, вільні доріженьки, поправуйтеся ви, лихі воріженьки.
Притаманний, -а, -е. Настоящій, собственный, подлинный. Моя притаманна сестра. Моя притаманна земля. За що я дам кому притаманного огорода. Притаманне моє ягня. Одцуралася і притаманная родина.
Трепілка, -ки, ж. пт. Coturnix communis, перепелъ.
Уподоба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. до вподоби бути, припадати. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. в уподо́бі бути. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. з уподобою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. Ум. уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька.
