Ду́мка, -ки, ж. Мысль; намѣреніе, замыселъ. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. А думка край світа на хмарі гуля. таќа в йо́го ду́мка. Онъ такъ думаетъ, предполагаетъ. Така́ в йо́го думка була, щоб дівчина йому жінка була. на ду́мці стоя́ти. Не сходить съ ума, быть на умѣ. на ду́мку спа́сти. Придти въ голову. ду́мка б. Предполагается. Думка б завтра вже їхати. ду́мка таќа, що.... Можно думать, что... ду́мку взя́ти. Вознамѣриться, рѣшить. Узяла собі таку думку: покину їх. мн. на мою́ ду́мку. По моему мнѣнію. 2) Родъ лирическаго стихотворенія (элегическаго характера). Ум. ду́монька. Голос як сурмонька, т'але ж чортова домонька. Слова твої прекраснії, превражая думка.
Захвоста́ти, -та́ю, -єш, гл. Заострить (о клиньяхъ). Треба захвостати тини, щоб бува злодій не переліз.
Неньо, -ня, м. Отецъ, батюшка.
Перетягати I, -га́ю, -єш, сов. в. перетягти, -гну, -неш, гл.
1) Перетягивать, перетянуть. Перетягли шнурками перину.
2) Перетягивать, перетянуть. Перетягли їх у двір, а тут Бог дав дитину.
3) Тянуть, протянуть, прожить, перебиться. Як небудь ще цей тиждень перетягнемо. Хоч би дав Бог оцей тиждень перетягти.
Повстромлюватися, -лююся, -єтеся, гл. Воткнуться (во множествѣ). Сіно повстромлювалося в дірки.
Пороспродувати, -дую, -єш, гл. Распродать (во множествѣ).
Потішка, -ки, ж. Ум. отъ потіха.
Слутити, -чу, -тиш, гл. Дѣлать слутим.
Утикати I, -каю, -єш, сов. в. уткнути, -кну, -неш, гл.
1) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить, вонзать, вонзить. Не втикай тут тички. 1 просто в рот кинжал уткнув.
2) Только сов. в. — кого чим. Ткнуть. Мене неначе ножем уток.
Шапчина, -ни, ж. Шапка, плохая шапка.
