Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мусіти

Му́сіти, -шу, -сиш, гл. = мусити. О. Порфирій мусів навідатись до о. благочинного. Левиц. І. Мусіла свій гріх у церкві спокутувати. Левиц. І.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 456.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУСІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МУСІТИ"
Геде нар. Тутъ, здѣсь. Угор.
Засли́нити, -ся. Cм. засли́нювати, -ся.
Збро́йний, -а, -е. Вооруженный. Чи в мене військо не збройне? Макс. (1849), 90.
Збуря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. збу́рити, -рю, -риш, гл. 1) Разорять, разорить, разрушать, разрушить, повалить. Мов городи, що ти збурив, пам'ять його зникла. К. Псал. 17. 2) Волновать, взволновать, возмущать, возмутить. Та дума блискавкою мигнула в його голові, збурила всю кров. Левиц. І. 249.
Мі́ло нар. = дрібно. (Порубано) біле тіло, як мак міло. Гол. І. 24.
Мотну́ти, -ся. Cм. мотати, -ся.
Ногавиця, -ці, ж. 1) Штанина. 2) мн. Штаны суконные. Kolb. І. 41. Дівки вінки погубили, а парубки ногавиці. Чуб. V. 1113.
Повійниця, -ці, ж. Потаскуха. Мир. ХРВ. 158. Чи не з повійницею бува якою спізнався. Мир. ХРВ. 296.
Похмарити, -рю́, -ри́ш, гл. Помрачить, закрыть тучами. Половину сонця-місяця похмарило. АД. І. 197.
Тиранити, -ню, -ниш, гл. Тиранить. К. Кр. 13.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МУСІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.