Забі́г, -гу, м. 1) Набѣгъ. 2) Убѣжище, пристанище. уда́тися в забі́ги до. Убѣжать, укрыться въ. Шляхта позосталася, удавишся в забіги до кріпких своїх фортець. 3) Закатъ снѣжный, скользкая покатость, куда сани съѣзжаютъ. и І казав, не їдь туди, там великі забіги. 4) — чому. Предупрежденіе. 5) мн. Старанія, усилія. Як уже він не підходив до неї, як не підлащувався, то вона на всі його забіги наче й не дивиться.
Забра́ння, -ня, с. Взятіе, захватъ.
Зві́сити, -ся. Cм. звішувати, -ся.
Крепак, -ка́, м. Крѣпостной. А сей Іван Золотаренко та був крепак.
Павутиння, -ня, с. соб. = паутина. На бабине літо павутиння літа.
Поточити, -чу́, -чиш, гл. Источить, изгрызть. Бач, як поточило дерево — мабуть шашіль.
Поцвірчати, -чу́, -чи́ш, гл. О сверчкѣ: покричать.
Радіння, -ня, с. Совѣтованіе, совѣтъ. Уже ж я ждала од Бога помочі і од людей радіння.
Стрюковиння, -ня, с. Стебли стручковаго растенія.
Шастати, -ся, -таю, -ся, -єш, -ся, гл. Ходить туда, и сюда, шнырять. На мене споглянула, шастаючись коло столу. Не шастайся, як миш по пастках.
