Брині́ти и брені́ти, -ню, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Полотно міцне, аж бринить. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бриніли. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Бо му комарь в ухо бренить. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. 6) 1 и 2-е л.: бриніє, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. 7) в голові йому вже добре бренить. У него уже порядочно шумить въ головѣ.
Вечерниці, -ць, ж. мн.
1) Вечернія собранія молодежи. Ей, стережися тих вечерниць, як мати тебе від вогню стерегла.
2) — душисті. Раст. Hesperis matronalis L. Ум. вечернички, вечерниченьки.
Гороби́нячий, -а, -е = Горобиний.
Зада́ння, -ня, с. = завдання. Яке важке задання бути діячем на далекій стороні.
Криття, -тя́, с. Покровъ, верхъ платья. Не знаю, що в криття, що в рукава.
Кутен, -ну, м. = кутняк.
Переходом нар. По пути, во время прохожденія. Колись переходом стояв у нашому селі москаль.
Плякунча, -чати, с. Ягненокъ, не питающійся молокомъ матери.
Слабити, -блю, -биш, гл. Ослаблять. Не тягайте свиток з пучка, його не треба слабити.
Шмагонути, -ну, -неш, гл. Съ силой стегнуть, хлестнуть. Мене як шмагоне щось лозиною. Як шмагоне його (батогом).
