Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

родовитий

Родовитий, -а, -е. 1) Родовитый, знатный. Чи ти роду багатого, чи ти роду родовитого? Чуб. V. 911. 2) Наслѣдственный, прирожденный. Мил. 34. Він родовитий злодій. 3) Плодородный. Родовита земля.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 28.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОДОВИТИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОДОВИТИЙ"
Бджілонька, бджілочка, -ки, ж. Ум. отъ бджола.
Верхове, -вого, с. Подымная подать, взимаемая отъ трубъ. Кремен. у.
Витекти Cм. витікати.
Задніпро́в'Я, -в'я и задні́пря, -ря, с. Заднѣпровье. О. 1862. VII. 63. Вес Задніпров'я, мов грім його ударив, запалало. Сніп.
Кит, -та, м. Китъ. Його кит-риба зараз і вхопила. ЗОЮР. II. 60.
Настирливий и настирний, -а, -е. Надоѣдливый. Настирлива муха. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Настирна дитина.
Плюгавець, -вця, м. Гадкій, дрянной, презрѣнный человѣкъ. Пакосник ти паскудний! плюгавець! К. ЧР. 245.
Слідити, -джу́, -диш, гл. Идти слѣдомъ; оставлять слѣдъ; слѣдить. Що ви тут слідите? Трава усяка є в садку. Канев. у. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315.
Стукотіння, -ня, с. Стукъ, стучаніе. Лохв. у. Віз покотився, і стукотіння далеко розляглося по степу. Левиц. Пов. 236.
Хваринник, -ка, м. Барышникъ, торгующій лошадьми. Сквир. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОДОВИТИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.