Верінка, -ки, ж. = вереня. Лягають спати, а вкриваються сіраками чи якою верткою.
Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Дова́жувати, -жую, -єш, сов. в. дова́жити, -жу, -жиш, гл. Довѣшивать, довѣсить, оканчивать, окончить взвѣшивать. Важили до заходу сонця, та ще й смерком доважували.
Жиже́ль, -лю, м. = жежель. Я буду в кибиточці, а він на жижелі.
Змізкувати, -ку́ю, -єш, гл. Выдумать, измыслить.
Обмуровувати, -вую, -єш, сов. в. обмурувати, -ру́ю, -єш, гл. Обводить, обвести каменной стѣной. Обмурував двір білим каменем; а ворітечка з жовтої меді.
Покумувати, -му́ю, -єш, гл. Побыть кумомъ, кумою.
Почаклувати, -лую, -єш, гл. Поколдовать.
Псячий, -а, -е. = песький. З псячого хвоста сита не буде.
Рукав, -ва, м. 1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Він би робив, та в його рукава болять — насмѣшка надъ лѣнивымъ. 2) Тонкій конецъ ступицы, обращенный наружу. 3) Часть начиння. Ум. рукавець, рукавчик, рукавочок, рукавонько.
