Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

макуха

Маку́ха, -хи, ж. 1) Сбоина, жмыхи, выжимки изъ сѣмянъ конопли послѣ добыванія масла. 2) Увалень, неповоротливый человѣкъ, безхарактерный человѣкъ, вялый. Що ти за чоловік? Ти макуха! сього не обстоїш! Мир. Пов. І. 123. А царь був мабуть не макуха, розлютувався він і злість його взяла. Греб. 379.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 400.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАКУХА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАКУХА"
Брезулець, -льця, м. = бредулець. Вх. Зн. 4.
Брукувати, -ку́ю, -єш, гл. Мостить камнемъ (улицу). Желех.
Дра́глий, -а, -е. 1) Студенистый. 2) Переносно: слабый, безсильный. Ум. драгле́нький. Як маєш у руці що драгленьке, то пустити мусіш. МВ. (О. 1862. І. 85).
Лі́рик, -ка, м. Лирикъ, лирическій поэтъ. Всі лірики об'являються змолоду. К. Гр. Кв. 17.
Парахвіяльний, -а, -е. Приходской.
Пивище, -ща, с. ув. отъ пиво. К. ЦН. 218.
Підневолювати, -люю, -єш, сов. в. піднево́лити, -лю, -лиш, гл. Покорять, покорить, подчинять, подчинить. Та відьма підневолена мені. К. ПС. 48.
Поодружувати, -жую, -єш, гл. Сочетать бракомъ, поженить (многихъ).
Пустопаш нар. Безъ пастуха. Камен. у. Ходять коні пустопаш. Камен. у. Тоді вони коней пустопаш попускали. АД. І. 118. В полі вже тілько стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш. Св. Л. 63.
Сокирянка, -ки, ж. Кирка. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАКУХА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.