Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока.
Дзяв! меж. Звукоподражаніе для вы раженія лая щенка: Тявъ! Сюди гав, туди дзяв. Собачка лежить на приспі та: дзяв, дзяв!...
Дошепта́ти Cм. дошіптувати.
Жени́ло, -ла, м. Насмѣшливо: парень, котораго пора женить. То таке женило аж під стелю.
Жигу́н, -на, м. = джиґун.
Милосе́рдник, -ка, м. Милосердный, сострадательный человѣкъ. Смієшся, зробивши милосердника тираном.
Пустовливий, -а, -е. Шаловливый, рѣзвый.
П'яниця, -ці, об. 1) Пьяница. Я з п'яницею жити не буду. 2) Родъ игры въ карты. Ум. п'яничка, п'яни́ченька. Не дай мене за п'яниченьку.
Садовничка, -ки, ж. Жена садовника.
Укручувати, -чую, -єш, сов. в. укрутити, -чу, -тиш, гл.
1) Ввинчивать, ввинтить.
2) Вматывать, вмотать, заматывать. замотать; обвязывать, обвязать. Прив'язав його плечима до того стовпа. Добре, вкрутив його. Та як укрутив у хвіст руку, — давай міряти.
3) Отрывать, оторвать. укрутити но́са, хвоста. Спить спѣсь.
4) Впутывать, впутать (въ дѣло).
