Гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Двері гримли серед хати. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. . Три дні грімали самопали. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає.
Кріпак, -ка и пр. Cм. крепак и пр.
Мося́жництво, -ва, с. Выдѣлка различныхъ вещей изъ желтой мѣди.
Набруни́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Пустить почки. Вже дерево набрунилось.
Осмалити, -ся. Cм. осмалювати, -ся.
Піхви, -хов, мн. Ножны. З піхов шаблі виймайте. Ратище поламане, піхви без шаблі булатньої. Ум. піховки.
Побурлакувати, -ку́ю, -єш, гл. Побыть бурлакою.
Позбавитися, -віюся, -вишся, гл. Лишиться.
Роздряпувати, -пую, -єш, сов. в. роздряпати, -паю, -єш, гл. Расцарапывать, расцарапать.
Табунчик, -ка, м. Ум. отъ табун.
