Дошепта́ти Cм. дошіптувати.
Згляда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. згля́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Переглядываться, переглянуться. З корчми ідуть, — зглядаються, з бурлаки сміються. Навіки зоставсь у моєму серці з тієї годиночки, як зглянулись із ним на цвинтарі. 2) — на кого. Преимущественно въ сов. в. Смилостивиться, умилосердиться надъ кѣмъ. Бог на його зглянувсь. Зглянься на дитину бідну, друже мій! І Бог зглянувсь на ті сльози і на Україну.
Змалювати, -люю, -єш, гл. Списать, написать, изобразить (красками, словомъ, мыслью). Та коли б була знала та з тобою не стояла, то б я собі була малярика мала, я б своє личенько тоді змалювала. Поки Бога змалюєм, то чорта звоюєм. Була чорнява, в рум'янцях, уста червоні... змалювати б таку та дивитись. Ізмалювавши себе в своїй голові на поштарських, тільки погукував: «торкай!»
Козячий, -а, -е. = козиний. Борони, Боже... від козячого кожуха.
Поліпшення, -ня, с. Улучшеніе.
Приходящий, -щого, м. Захожій, гость. Скнарість така! І звичаю сього нема, щоб на столі хліб був на приходящого.
Сьомий, -а, -е. Седьмой. Не хвались сьомого дня. а хвались сьомого годи.
Тисячній, -я, -є. 1) Тысячный, который стоить тысячу.
2) Одинъ изъ тысячи. Не оправдить і тисячнього слова.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Угрузати, -за́ю, -єш, сов. в. угрузти, -зну, -неш, гл. Вязнуть, завязнуть. Так кінь по коліна і вгруз у землю.
