Видра, -ри, ж. Выдра рѣчная, Lutra vulgaris. Въ нижеслѣдующей пословицѣ въ томъ-же значеніи, что и вирва. Хотіла баба видри, та насилу сама видралась.
Гуті́ти, -чу, -тиш, гл. 1) Шумѣть, гудѣть, шипѣть. 2) О тетеревѣ: кричать, токовать.
Ду́белець, -льця, м. = туболець.
Жебрани́на, -ни, ж. 1) Нищенствованіе, выпрашиваніе. 2) Милостыня.
Лісо́к, -ска, лісонько, -ка, лісо́чок, -чка, м. Ум. отъ ліс.
Льо́ля, -лі, ж. дѣтск. Рубашка. Хоч у одній льолі, аби до любови. Як буде доля, то буде й льоля. посл. ум. льо́лька, льо́лечка.
Переплітувати, -тую, -єш, гл. = переплітати. Та плетуть сітки на твої дітки, на тебе, сіра утко. — Нехай плетуть, переплітують, — я того не боюся.
Розцуратися, -ра́юся, -єшся, гл. Разойтись, прекратить знакомство. Він розцурався з своєю жінкою та й не живуть укупі.
Уриватися II, -ваюся, -єшся, сов. в. уритися, уриюся, -єшся, гл. Зарываться, зарыться. Кабан каже: я побіжу в болото та в мул уриюсь. У Кулиша о потупленныхъ, смотрящихъ въ землю, глазахъ. Не дивились на божий світ від сліз : в чорну землю врились.
Цмокнути, -кну, -неш, гл. Одн. в. отъ цмо́кати.
