Блевузнити, -ню, -ниш, гл. = блягузкати. Що на рот налізе блевузнить.
Дорива́ння, -ня, с. Дорываніе.
Знудитися, -джу́ся, -дишся, гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирви полетіти.
Повнобокий, -а, -е. Съ выпуклыми боками. І все те (товар), знаєте, викохане таке, повнобоке.
Погонець, -нця, м.
1) = погонич 2. Був в погонцях за Дунаєм.
2) Погонщикъ, посланный за кѣмъ въ погоню. Біглому єдна дорога, а погонцеві десять.
Понаривати, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и нарвати, но во множествѣ. Повні пазухи грушок понаривали. Хлопці встали, вози підмазали, нові ярма понаривали, сиві воли позапрягали.
Прихоплювати, -люю, -єш, сов. в. прихопити, -плю, -пиш, гл. Прихватывать, прихватить.
Сонливий, -а, -е. Сонливый. Сонливого добудишся!
Убавити, -ся. Cм. убавляти, -ся.
Уставати, -таю, -єш, сов. в. устати, -тану, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Ви ж було раненько встаєте. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставав. Кругом аж курява вставала. Встає хмара з-за лиману. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставав. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Син устане на батька, а батько на сина. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає.