Верша, -ші, ж. Рыболовный снарядъ конусообразной формы, сплетенный изъ прутьевъ. Раки, лізьте в вершу. Роз'їхавсь як верша. Насміялась верша болоту, коли оглянеться, аж і сама в болоті. Cм. єтір з прутя.
Витрут, -ту, м. Мѣсто, натертое на ногѣ (отъ ходьбы).
Віднині нар. Отнынѣ, съ этихъ поръ. Слава не вмре, не поляже однині до віка.
Доло́нечка, -ки, ж., доло́нька, -ки, ж. Ум. отъ долоня.
Дядю́сь, -ся, м. Ум. отъ дядя.
Клап, -па, м.
1) Родъ зубца въ одеждѣ.
2) = капель.
8) мн. Объ ушахъ свиньи. Ум. клапоньки. Прийшла свиня до коня та й каже: «Ось бо й я румак!». А кінь одказав: «І ніженьки коротенькі, і ушеньки клапоньки, і сама як свиня».
Обмурзаний, -а, -е. = замурзаний.
Посмішкувати, -кую, -єш, гл. Насмѣхаться. Нам треба, щоб хто посмішкував з нас чи що?
Тупоходий, -а, -е. О лошади: имѣющій медленный шагъ. Кінь тупоходий.
Хутро, -ра, м. Мѣхъ. Багацько у його добра, отласу, хутра і срібла.
