Брівка, брівонька, -ки, ж. Ум. отъ брова.
Дя́дьків, -кова, -ве Дядинъ. Справа коло дядькового воза. А в дядька й у нас коробка ковбас. Дядькові поїмо, своїх не дамо. дя́дькова хі́та. Тюрьма.
Зво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. звести́ся, -ду́ся, -де́шся, гл. 1) Сводиться, свестися. — з ума́. Сходить съ ума. Ой синочку мій, дитино моя! Не пий рано горілочки, — зведешся з ума. — з хазя́йства. Обѣднѣть, разстроить свое хозяйство. Козачці Марусі Горбоносисі не пійшли в руки свині. Звелась вона з свиней. 2) Взводиться, взвестися. 3) Подниматься, подняться. Рука на тебе не зведеться. О лошади: подниматься, подняться на дыбы. Як звівся кінь, то так і перекинув воза. 4) Становиться, стать хуже, приходить, прійти въ упадокъ, вырождаться, выродиться, истребляться, истребиться; бѣднѣть, обѣднѣть. Чим рік, то вже зводиться пшениця. Велетні тепер звелись. Були в моїй хаті таркани, та звелися, тепер немає. Бодай його корінь звівся! Звелось у нюю хазяйствечко. За Хмельницького Юрася пуста стала Україна, звелася. До нитки звівся мій козак усе на панщині проклятій. Усе позбував, усе попропивав, — звівся ні на що. зве́стися ні нащ́о. Придти въ совершенный упадокъ, совершенно испортиться и пр. неха́й воно́ зведе́ться. Пропади оно! Не прядеться, нехай воно зведеться!
Змислити, -лю, -лиш, гл. Подумать; придумать; выдумать. А грішачи, змислив собі, шо ще я млад; покаюся прежде смерти, не пійду і в ад. Покажеш праведне слово так, як воно вийшло з праведних уст, сами ви дивуєтесь, як то воно в таку далеку старовину так ясно та сміливо змишлено. . Змислили п'яним собором.
Мали́нонька и малиночка, -ки, ж. Ум. отъ малина.
Обп'ясти, -ся. Cм. обпинати, -ся.
Понараювати, -раюю, -єш, гл. = понараджувати.
Привіт, -ту, м. Привѣтъ, привѣтствіе.
Ссати, ссу, ссеш, гл. Сосать. Покірне телятко дві матки ссе.
Чичморіти, -рю, -риш, гл. Ѣсть много, съ жадностью. Чичморить, чичморить!
