Відзвичаїти Cм. відзвичаювати.
Дя меж. Дѣтск. Благодарить, поклониться головой.
Зи́кати, -каю, -єш, сов. в. зикнути, -ну, -неш, гл. Кричать, вскрикнуть. Дядько не схотів — ще став зикати на його. Як не крикне, як не зикне. Реве, лютує Византія, руками берег достає; достала, зикнула, встає.
Кийовий, -а, -е. Палочный. кийове карання. Наказаніе палками (у запорожцевъ).
Напога́нювати, -нюю, -єш, сов. в. напога́нити, -ню, -ниш, гл. Нагаживать, нагадить.
Облипати, -па́ю, -єш, сов. в. обли́п(ну)ти, -ну, -неш, гл. Облипать, облипнуть. Одежа коло вас облипла.
Склепувати, -пую, -єш, гл. = склепити. Ой же казав пан Каньовський ще й склеп склепувати.
Сопляк, -ка, м. = сопіль.
Стуга 2 нар. Потуже. Да в'яжи, вража татарюго, да назад руки стуга. Та підтягай, малий джуро, та попруги стуга. Ум. стугенька.
Уколупити, -плю, -пиш, гл. = уколупати. Свойого вколупне би здоров'я для милого приятеля.
