Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кончина

Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 279.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
А́ва, а́ви, ж. Родъ рыболовной сѣти двойной, при чемъ одна сѣть съ бо́льшими очками; сѣть ставятъ на нѣкоторое время въ воду, въ ней запутывается рыба. МУЕ. І. 47 [Добруджа].
Дая́ти, даю́, дає́ш, гл. = Давати.
Охляпнути, -пну, -неш, гл. = охлянути. Вх. Лем. 445.
Позасідати, -даємо, -єте, гл. Занять мѣсто, сѣвъ (о многихъ). Ходи до хати та що з'їдж! Війшов до хати, позасідали. Драг. 412. Вже до обіду позасідали. Драг. 353.
Пообселювати, -люю, -єш, гл. Поселить (многихъ).
Поперебуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Перемѣнить обувь (о многихъ).
Почасту нар. Часто. І почасту в огонь кидали його і в воду. Єв. Мр. IX. 22.
Труд, -да, м. 1) Трудъ, работа. Піду я, ще подивлюсь, де то мої тяжкії труда зостались. Грин. ІІ. 148. Труда великого се діло стало. Полт. у. На чужий труд ласий не будь. Чуб. І. 303. 2) = трут = трутень. Вх. Лем. 4 75.
Удивитися Cм. удивлятися.
Хитатися, -таюся, -єшся, гл. Шататься, касаться, колебаться. Тільки одним одно хиталось зелене дерево в степу. Шевч. 437. Синє море хитається, білий заєць купається. Лубен. у.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.