Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кончина

Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 279.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
Блоня, -ні, ж. Часть поля. Желех.
Визиркати, -каю, -єш, гл. Высмотрѣть, уловить. Я визиркала таку годину, що люд поховавсь трохи, та й у гай. Г. Барв. 94.
Гуля́тоньки и гуля́точки, неспрягаемый ум. глаголъ отъ гуля́ти. А тепер єсь у пригоді, гулятоньки годі. Гол. І. 325.
Заві́дування, -ня, с. 1) Провѣдываніе. 2) Отвѣдываніе.
Морови́й, -а́, -е́ Моровой. морова губка. Труть для удержанія кровотеченія. Подольск. г.
Наплю́скатися, -каюся, -єшся, гл. Наплескаться вволю.
Працювальник, -ка, м. = працівник. Конст. у.
Просвітлість, -лости, ж. Просвѣтленіе. Ідіть до мене більма зганяти.... очам просвітлости дати. Грин. II. 40.
Хворявий, -а, -е. = хворовитий.
Цапок, -пка, м. 1) Ум. отъ цап. Козликъ, козленокъ. Шух. І. 211. Бігла кізонька льодком, льодком, а за нею цапок слідком, слідком. Грин. ІІІ. 553. 2) Волъ такой же, какъ и орел (Cм.), но съ меньшими рогами. КС. 1898. VII. 45. 3) = обіручний столець. Вх. Лем. 441. Cм. обіручний.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.