Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

кончина

Кончина, -ни, ж. 1) Край, конецъ. Я не бороню йому стояти при престолі Божому й до кончини його віку. МВ. І. 16. 2) Смерть. Ідіть, діти, кланяйтесь батькові, бо недалеко його кончина. ЗОЮР. II. 284.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 279.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЧИНА"
Билець, -льця, м. = билень = бич 2. Kolb. І. 64.
Зарату́нок, -нку, м. Помощь, поддержка, пособіе. Прилуц. у.
Зелене́нький, зелене́сенький, -а, -е., Ум. отъ зелений.
Капсан, -на, м. Бранное слово для евреевъ.
Кишечка, -ки, ж. Ум. отъ кишка.  
Невдержка, -ки, ж. Невозможность выдержать, удержаться. Вони давай на мене кричать; я бачу, що вже невдержка, та й давай тікать. Екатер. у.
Поквасніти, -ні́ю, -єш, гл. Скиснуть.
Ростріпувати, -ную, -єш, сов. в. ростріпа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Растрепывать, растрепать. Чуб. V. 1033. Косо моя жовтенькая! не мати тя росчісує, візник бичем ростріпує. АД. І. 86. 2) Разбивать, разбить. Рострепати яйце. Дівка растрепала горнец. Вх. Уг. 266.
Ряндка, ряндочка, -ки, ж. Ум. отъ рянда.
Струсій, -я, -є. = струсевий. Струсе перо. Мнж. 4 6.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЧИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.