Голу́бчичок, -чка, м. Ум. отъ голуб.
Дальнозо́ркий, -а, -е. Дальнозоркій.
Дри́ґа́ти, -ґа́ю, -єш, одн. в. дриґну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Дѣлать быстрое движеніе ногою; судорожно подергиваться. Тут уміра, а ногою ще дриґа. Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дриґа та регочеться. І старому собаці дриґають жили. Тепер вони сплять з перепою, не дриґне ні один ногою.
Захихи́кати, -каю, -єш, гл. Захихикать. Підняв угору коротеньку борідку і захихикав.
Злобувати, -бу́ю, -єш, гл. Злобствовать.
Лазуряка, -ки, м. Лѣсной разбойникъ? Були ще лазуряки, грабили, убивали, оббірали гроші і ховали їх у лісі, на степу... сами тож де небудь пропадали в розбоях, а гроші оставались.
Лучи́ця, -ці, ж. Раст. Chara vulgaris.
Одх.. Cм. отъ відхамаркати до відхтітися.
Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. І гори покотив би. И горя мало. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Сів на повозку і покотив у місто. Як та туча, куди луча, так і покотили. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Cм. покочувати.
Присвідчити, -чу, -чиш, гл. Засвидѣтельствовать, удостовѣрить.