Верета, -ти, ж.
1) Дерюга.
2) Родъ шерстяныхъ разноцвѣтныхъ ковриковъ, которыми застилаютъ лавки, а иногда и столъ. Дайте ж нам і постілку та й писані верети.
3) Множество, куча. Верета горобців у просі. Ум. беретка.
Виразка, -ки, ж. Ранка, язва. Трудно виразку гоїти, а не уразити.
Зімня́тися, -мну́ся, -не́шся, гл. 1) Смяться. 2) Растереться, истолочься.
Кросневий, -а, -е. кро́снева пилка. Столярная нила со станкомъ.
Курашка, -ки, ж. Курочка. Ум. курашечка.
Нишкавка, -ки, ж. Проныра, пролаза.
Посумнитися, мнюся, мни́шся, гл. Усумниться. Тільки прошу в тім не посумниться.
Проточити, -чу́, -чиш, гл.
1) Прогрызть; прорыть (нору). Так уже добре накрила діжку з борошном од мишей; а вони дірку проточили і таки долізли до борошна.
2) Очистить на грохотѣ (зерновой хлѣбъ).
3) — голову. Надоѣсть постоянными настояніями, приставаніями и пр. Вже він проточив мені голову: єднайте та й єднайте Оленку.
Утрата, -ти, ж.
1) Потеря; утрата. Вона мені про мою втрату нагадала.
2) Убытокъ. Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячі хисткі перепони, несучи за собою людім шкоди та втрати.
3) Расходы, издержки. Більша втрата, як дохід. Настуню-дитинонько! Викупи собі колісцяточка не за велику втрату, — за горілочки кварту. Ум. утра́тка. Велика втратка на дорогу.
Хиць меж.
1) Выражаетъ паденіе? А вона хиць мені на шию.
2) = хап.
