Валькування, -ня, с.
1) Выведеніе глиняной стѣны.
2) Обмазка стѣнъ глиной (вальками).
Гамазій, -зію, м. и гамазія, -зії, ж. = гамазея. Оттой хліб, що в гамазії, добрі люде розібрали.
Заступа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. заступи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. 1) Покрываться, покрыться. Улиця у-продовж людьми заступилася. І. 101). 2) Заступаться, заступиться. Чоловік заступився, став пана просити, що його жінка не сповна розуму.
Зау́шник, -ка, м. = заушниця 1. 27. І чоботи, і літники і коралі, заушники.
Збача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. зба́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Извинять, извинить. Нехай тобі Бог звидить і збачить. От же Господь їй, лиходійці, сього й не збачив: хоч не скірен, та влучен. 2) Замѣчать, замѣтить, увидѣть.
Підгинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. підігну́тися, -гну́ся, -нешся, гл. Подгибаться, подогнуться. Ой пійду я у луг по калину... да пійду я підгинаючись, да пійду я підхиляючись, щоб мені віття не підломить.
Поославлювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и ославити, но многихъ.
Розгін, -го́ну, м. 1) Разогнаніе, разгонъ. Вони повтікали в Чорноморію, як розгін був. Ідіть, діти, додому, не буде вам розгону. 2) Разбѣгъ, размахъ. Зо всього розгону загнав колісникові кулака в бік. Зо всього розгону рів перескочив. Дождавсь і зо всього розгона вліпив такого макогона, що пан Талес шкереберть став. Ла веретені осаджене грубе деревяне колесо, що служить до розгону. 3) Распоръ, распорка для удерживанія двухъ предметовъ врозь. 4) орати у розгін. Пахать отъ средины къ краямъ. 5) дзвонити у розгона. Звонить, раскачивая весь колоколъ.
Росхряпень, -пня, м. Разбитый, расколотый предметъ.
Саморуйнування, -ня, с. Самоуничтоженіе.
