Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Гаєвий, -а, -е. Лѣсной.
Молито́в, -тви, ж. = молитва. Ой могла б мене отцева-паніматчина молитов на Чорному морі рятувати, уже б я знав, як свою матір шанувати-поважати.
Нечіпай-зілля, -ля, с. раст. Bryonia alba.
Потискати, -ка́ю, -єш, сов. в. потиснути, -ну, -неш, гл. Сжимать, сжать, давить, придавить. Потискає бондарівну за білії пальці. Бере камінь лев у лапи... як потисне, — камінь тріснув. Потиснув мов Хому Ярема, що й очі вискочили пріч. Мороз потис. Сильный морозъ. Мороз... як потиснув.
2) Швырять, швырнуть, бросить. Так і потис мені межи очі.
3) Отправиться, пойти. Шапку в кулак і потис за ворота.
Прибір, -бору, м. 1) Одежда, нарядъ. Краща дівчина твоя всіх, на їй приборі більше всіх. 2) Одѣваніе, наряжанье. Хиба мені до прибору? Аби гарної. Косу заплетемо, — які ж тут прибори? Та й до церкви, та й т рушник. Вообще приготовленія къ чему либо (свадьбѣ, празднику) и необходимыя для этого вещи. Треба ж таки прибраться к весіллю; хоч рушники і єсть готові, так іще дечого треба. — Аби рушники були, а за прибори на весілля не турбуйтесь: наш Возний... на свій кошт таке бундячне весілля уджиґне. 3) Узорная вышивка цвѣтными нитками по лацкану полушубка.
Рімнати, -на́ю, -єш, гл. = рівняти. Розстання з милим смерті ся рімнає.
Сторчак, -ка, м.
1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать.
2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній.
3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. То-же значеніе: ловити сторчаки. Чи й у вас, як у нас ловлять хлопці сторчаки?
Терція, -ції, ж. Названіе 6-ой большей струны бандуры или кобзы.
Трепота, -ти, ж. = трепета.
