Ванькир, -ра, м. = валькир.
Забро́да, -ди, об. 1) = задріпа. 2) Бродяга. Та він у нас заброда: усе десь блука — чи на роботі де, чи й так, — хто його зна й де він.
Зладна́ти, -на́ю, -єш, гл. = злагодити.
Ладка, -ки, ж. 1) Оладья. Млинець лодку посватав. 2) Преимущественно во мн. Ладонь, ладоша. плескати у ладки. Бить въ ладоши. Сидить баба на березі, лодками сплеснула. Лодки, ладки, а де були? — В бабки. Ум. ладоньки, ладочки, ладошки, ладусі, ладусеньки, ладусики. А в ніженьки — ходусеньки, а в рученьки — ладусеньки. Ладки-ладусі, а де були? — В бабусі.
Обгуркати, -каю, -єш, гл. Обвалить, оббить, производя ударами сотрясеніе. Та ще тут буде роботи (стіни обмазувати) скрізь, бо як почнуть бляхарі свою роботу, то геть обгуркають не то в середині — і з окола.
Пустизна, -ни, ж. Незаселенная мѣстность. Залюдняли стару пустизну униз Дніпра, Дністра і Бога.
Служитель, -теля, м. Слуга. Служителю мій вірний!
Тринкаль, -ля, м. (отъ нѣм. Trinkgeld). Деньги на могорычъ, могорычъ, взятка. Тринкалі (старшина) побрав, а діла не зробив.
Чинитися, -ню́ся, -нишся, гл.
1) Дѣлаться, происходить; становиться. Чинилося те у давню давнину. Чоловік чинится, давний, медвідь — старий.
2) Выдавать себя за кого. Він чиниться Христос, а йому грішка жінка ноги миє! як то так? — казали жиди.
Щипа, -пи, ж.
1) Щепка.
2) = клешня (у рака). Cм. щипало.
