Бростя, -тя, с. соб. отъ брость.
Вець! меж. Призывъ свиней, то-же, что и ваць.
Дуйнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ дути = дмухнути и въ значеніи подуть, и въ значеніи побѣжать. Ой а в той час матуненька заснула, — Мариненька з Івасем дуйнула.
Його, йому мѣст., родит. и дат. пад. отъ він.
Наде́ржувати, -жую, -єш, гл. Держать, править (лошадью). Надержуй, Петре, голобельну вліво.
Обхітний, -а, -е. Охотный, склонный къ чему. — до роботи. Прилежный, трудолюбивый.
Оттой, отта, отте́, мѣст. Вотъ тотъ. Умер оттой Лисенко, та вдова продавала худобу.
Позасмічувати, -чую, -єш, гл. Засорить (во множествѣ).
Попримазувати, -зую, -єш, гл. То-же, что и примазати, но во множествѣ. Попримазувала вже в обох хатах.
Чесати, -шу́, -шеш, гл. 1) Чесать. Чеше косу. Чеше, як мачуха. 2) Итти, бѣжать. Куди, дівчата, чешете? Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш. 3) Бить, рубить. Явтух Рябка все знай по жижках чеше. Меч-самобієць чесав уже його військо.
