Заглитну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Поперхнуться, подавиться.
Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Кучер, -ра и кучеръ, -ря, м. Кучеръ.
Лашт, -ту, м.
1) Ластъ, 12 четвериковъ (мѣра сыпуч. тѣлъ).
2) лаштом. Въ изобиліи.
Манту́лити, -лю, -лиш, гл. Выманивать подачки.
Наспа, -пи, ж. Количество сыпучаго тѣла, насыпанное сверхъ мѣры. З наспою. Съ верхомъ. Брав у-щерть, а віддав з наспою.
Одноцальний, -а, -е. Въ одинъ дюймъ. одноцальна дошка.
Перелесниця, -ці, ж. = літавиця.
Спонаджувати, -джую, -єш, сов. в. спонадити, -джу, -диш, гл. Пріучать, пріучить, дать волю. Спонадили його так, що й слова не кажи: бо старшина я.
Шугонути, -ну, -неш, гл. Съ силой полетѣть, броситься, упасть. Наливайко шугонув у Цісарщину. За мною шугонуло й товариство.
