Ди́би, -бів, ж. мн. 1) Ходули. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. Забили їх у диби. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. Ой на нот диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці.
Зюзя, -зі, ж.
1) Дѣтск.: букашка и вообще все крошечное.
2) ? Змерз, як зюзя. П'яний, як зюзя.
Карахонька, -ки, ж. Родъ маленькой тыквы.
Кицка, -ки, ж. Кусокъ дерна; комъ земли, глыба, вывороченная плугомъ.
Кушнірня, -ні, ж. Мастерская овчинника, скорняка. Скрізь кидають ремейства, ба й плужки, мовчать кушнірні, воскобійні, ниви.
Полоскозуб, -ба, м. Первый день великаго поста, когда крестьяне полощуть зуби, чтобы между ними не осталось ничего скоромнаго, т. е. выпиваютъ въ корчмѣ.
Пуголовач, -ча, м. = пуголовок.
Скородільник, -ка, м. Бороновальщикъ.
Уморити, -рю, -риш, гл. Уморить. Кого Бог сотворить, того не вморить. Лихо не вморить, так спотворить.
Чудовисько, -ка, с. Уродъ, чудовище. Аж то моє чудовисько вищерило зуби.
