Вибавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вибавити, -влю, -виш, гл. 1) Избавлять, избавить, спасать, спасти. Ти мене вибавив од смерти, а я тебе. 2) Выводить, вывести, уничтожать, уничтожить. Вибав плямки. Кропива заклюнулась у вишняку, так треба вибавити. Він вибавляв кукіль з жита. Як вітрець повіє, росоньку висушить, а з мого серденька жалю не вибавить.
Дба́ло нар. Рачительно, старательно, заботливо.
До́мичок, -чка, м. Ум. отъ дім.
Заґа́витися, -влюся, -вишся, гл. Зазѣваться, засмотрѣться.
Зміїв, -ва, -ве Принадлежащій змѣю. Недалеко од змієвого логва.
Набуття́, -тя́, с. Пріобрѣтеніе.
Обміняти, -ся. Cм. обмінювати, -ся.
Овечка, -ки, ж.
1) Ум. отъ вівця.
2) Мокрица, Oniscus murarius.
Рівнозначний, -а, -е. Однозначащій, равносильный смысломъ.
Славетний, -а, -е. 1) Знаменитый, славный. 2) Достойный, достойный уваженія. Всякому стало розумно, який справді славетний та величний у своїй простоті той сільський мир, з которого Квітка вибрав свою Марусю з її семєю поетичньою. Какъ эпитетъ міщанина въ прежнее время: уважаемый.
