Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жаль I

Жаль I, -лю, м. 1) Скорбь, горе, горесть. Ой настала жаль туга да по всій Україні. К. ЧР. 20. Такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий. МВ. І. 8. Ой тепер наше Запорожжя у великому жалю. Н. п. Піду до річеньки, з жалю утоплюся. Мет. 17. жа́лю завдава́ти, завда́ти, нароби́ти, начини́ти, жаль чини́ти, роби́ти. Причинять, причинить скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаваєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю я завдам. Макс. (1849), 96. Ой Галю, Галю, не роби жалю! Мет. 84. Молодії да козаченьки да жалю начинили. Лукаш. 68. 2) Жалость, состраданіе, сожалѣніе. І до мого горя ти жалю не маєш. Котл. Н. Полт. Ти не маєш жалю до рідної своєї дитини. Шевч. 293. Панська ляхівська сокира без жалю облупила, обголила милі гори нашої України. Левиц. І. 203. жаль бере, взяв, обня́в. Охватила скорбь, жалость, сожалѣніе. Бере живий жаль, як згадаєш старовину. Ном. № 680. Взяв її жаль, як почула вона, що Ганна плаче. Левиц. І. Візьме матір жаль, вона й пошле останні гроші (синові). Левиц. І. 68. жалю́ по кісілю́! Пустяки! не стоитъ жалѣть. Ном. Ум. жальок. Ой ішов я лісом темненьким, надибав мене жальок тяженький. Гол. І. 295.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 474.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАЛЬ I"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАЛЬ I"
Богослов, -ва, м. 1) Богословъ. Богослов, та не однослов. Ном. 2) Воспитанникъ послѣдняго класса духовной семинаріи. Сим. 175. Один хвилозоф чи й богослов казав промову над якимсь помершим паном. Грин. І. 230.
Бурмистер, -стра, м. Бургомистръ. К. ЧР. 225.
Ді́рочка, -ки, ж. Ум. отъ дірка.
Ластитися, -щуся, -стишся, гл. Ласкаться, лащиться. І щебече й сміється, і вигадує, і регочеться, і до матері ластиться. Кв. Війся не того собаки, що бреше, а того, що ластиться. Ном. 7284.
Печалити, -лю, -лиш, гл. Печалить. Не хороше ти отце робиш, Іване, печалиш батька. Федьк.
Позакидати, -да́ю, -єш, гл. Забросить, закинуть (во множествѣ). В мене в багато чобіт, що я позакидав нагору. Рудч. Ск. І. 213. Персні позакидали в воду. К. ХП. 27. Позакидали голови, насилу на їх держались шапки. Левиц. І. 15.
Поцят, -ти, ж. Что либо особенно красивое. Яка поцят яліця! Вх. Лем. 455.
Роситися, -шуся, -сишся, гл. Покрываться росой.
Хавтурвий, -а, -е. Любитель хавтур. А хавтурний дерій, увесь у злоті, нетягам проповідує любов. К. XII. 81.
Часовий, -а, -е. 1) Временный. Це лихо часове, — воно швидко минеться. 2) Тотъ, которому пришло время. Не вмірають старі, тільки часові. Ном. № 7262.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖАЛЬ I.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.