Гу́ща, -щі, ж. 1) Гуща, подонки, осадокъ. Там тільки на денці.... гуща зосталась. 2) Чаща, густое мѣсто. Де ліси і гущі — прорубували просіки. 3) І він у ту гу́щу. И онъ туда вмѣшался.
Дев'яті́рко Ум. отъ дев'ятеро.
Загріва́ти, -ві́ю, -єш, сов. в. загрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. 1) Согрѣвать, согрѣть. А чортяка до парубка, давай загрівати його. Та прихили своє личко, най моє загріє. 2) Проникнуть со своимъ тепломъ. Туди (в труну) й вітер не завіє, і сонечко не загріє. Мир. 183.
Заплакну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Всплакнуть. Иноді було й заплакне.
Зоставити Cм. зоставляти.
Отіпати, -паю, -єш, гл. Очистить отъ кострики (коноплю).
Оченя, -няти, с. Глазокъ. Вміла мати брови дати, карі оченята, та не вміла на сім світі щастя-долі дати. Ум. оченя́тко.
Писарька, -ки, ж. Жена писаря.
Пропарубкувати, -ку́ю, -єш, гл. Пробыть парнемъ.
Страшетний, -а, -е. = страшенний.
