Вирискатися, -каюся, -єшся, гл. Найтись, отыскаться. Десь вирискався.... миршавий чоловічок. А це знов проява якась вирискалась. І вирискалось таке бидло.
Злотий, -ого, м. = злот. Сто злотих не гроші, а мужик не брат. А той чоловік дав йому злотого грошей.
Клюга, -ги, ж. Металлическій наконечникъ копья. Чи не носить хто клюги в кишені? — Я ношу! У мене й ратища постругані... — І в мене клюга за халявою... — Не гаразд, братці, як пан із надвірніми наскочить. Колоти їх по́рано ще... Кете сюди, позасовуємо під сіно. — Люде достають із кишень і з-за халяв клюги тисовії.
Манту́лки, -ків, м. мн. Лакомства, сласти, также баранки, булки, привозимые съ ярмарки и пр. Було оце на ярмарку та купила дітям мантулків. Иногда употребляется въ значеніи: разнообразный, неоднородный товаръ, преимущественно мелкій. Показує на суздальців, що зайняли (на ярмарку) ряд з образами, ложками, поясами і иншими мантулками. Крамарь з усякими мантулками, склада усе, що лучиться купити по вигоді: вощину, старі чоботи, віск, муку, пір'я, щетину, полотна.
Оттой, отта, отте́, мѣст. Вотъ тотъ. Умер оттой Лисенко, та вдова продавала худобу.
Погавкати, -каю, -єш, гл. Полаять. Собака погавка, а вітер рознесе.
Польський, -а, -е. Польскій.
Разина, -ни, ж. Разокъ. Ум. рази́нка. Тільки разинку й поцілував та й побіг.
Усезнання, -ня, с. Всезнаніе. Всезнаннє обіцяв диявол вві.
Цурати, -раю, -єш, цуратися, -раюся, -єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий.
