Горю́чий, -а, -е. Горючій. Ясен — горюче дерево.
Дри́слявка, -ки, ж. = дрислівка 2.
Курити, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є та люльку курить. 2) Дымить. Не курила, не топила, — на припічку жар-жар. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, — курить, як чорт дорогою! 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам.
Очкурня, -ні́, ж. Верхній край шароваръ зашитый широкимъ рубцемъ такъ, что въ него втягивается очкур. Штани... з очкурнею.
Почвалати, -ла́ю, -єш, гл. Пойти, побресть. До дому почвалав. До річки почвалав.
Пуля, -лі, ж. Дѣтск. Утенокъ.
Росхилятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. росхили́тися, -люся, -лишся, гл. Разгибаться, разогнуться. Жала Ганна й не росхилялась. Росхиліться, калинові віти!
Смарувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) = шмарувати. Смаруй хлопа лоєм, а він смердить гноєм.
2) Мазать глиной, накладывать слой глины. Тік смарувати.
Станенька, станечка, -ки, ж. Ум. отъ станя.
Хуста, -ти, ж.
1) Платокъ. Великої треба хусти, щоб зав'язать людім усти. Шовкова хуста.
2) мн. хуста, хусти. Бѣлье. Хуста поперем, — як три дні панщини відбудем (важко). За лісом, за пралісом білії хуста висять.