Дово́лі нар. Довольно, достаточно. Доволі буде з тебе й карбованця. І вовк на волі та й виє доволі. На волі — плачу доволі. А дідизни було доволі, — вічний покой предкам і дідам. У Мирн. употреблено какъ сущ. въ значеніи: довольство. Замолоду натерпівся всього, — поживи хоч зо мною в доволі.
Залі́плюватися, -лююся, -єшся, сов. в. заліпи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. 1) Залѣпливаться, залѣпиться. 2) Слѣпливаться, слѣпиться. Заліпилися мої карі очі, не можу я розняти.
Зобувати, -ва́ю, -єш, сов. в. зобу́ти, -бу́ю, -єш, гл. Обувать, обуть. Посилає рано по воду не зобуту, не зодягнену.
Крамарювати, -рю́ю, -єш, гл. Торговать, быть торговцемъ. Дядьки сміються з його, яким він товаром дума крамарювать.
Оспіх, -ху, м. Поспѣшность. для оспіху. Для скорости.
Піхота, -ти, ж.
1) Пѣхота.
2) — квасо́ля. Родъ невьющихся бобовъ.
Повгнічувати, -чую, -єш, гл. Вдавить (о многомъ).
Повивалювати, -люю, -єш, гл.
1) Вывалить (во множ.).
2) Высунуть (языки — о многихъ). Дванадцятеро левів роти пороззівляли, язики повивалювали.
Пожурити, -рю́, -риш, гл. Опечалить (многихъ). Росказала про своє горе та й пожурила тим нас усіх.
Понапинати, -на́ю, -єш, гл. То-же, что и напнути, но во множествѣ. В хаті у їх світиться ще; глянув я в вікно, та нічого не бачу, бо вікна понапинані.
