Висловляти, -ля́ю, -єш, сов. в. висловити, -влю, -виш, гл. Выражать, выразить, говорить, сказать, разсказать. Висловлювали так, щоб він нас уторопав. Ви́словив сам, сам і одвічай.
Готови́к, -ка́, м. Наличныя деньги.
Дев'яторо́гий, -а, -е. Девятирогій. Дивноє звіря дев'ятороге.
Запла́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Заплакать. Заплач, дурню, по своїй голові. Козак з біди не заплаче. 2) Заплакать что. Заплакала чорні очі, заплакала брови. 3) — кого́. Причитаньями и плачемъ какъ по мертвому уморить. Встрѣчено у Г. Барвинокъ: Раз, так жартувавши, на вечерницях дівку заплакали. Жартували, жартували, а послі й кажуть: «Умри, Галю, ми по тобі голоситимем». Та́ з сміхом і лягла. Вони зложили їй руки... (і стали голосити). Далі дівчата вже й годі, стали її будити — не встає... а у їй і духу нема.
Плискач, -ча, м.
1) = плескач. Спекла жінка плискач і дала на дорогу, та такий добрий.
2) Шлепокъ, легкій ударъ ладонью.
Побренькувати, -кую, -єш, гл. Побрякивать. Ой возьму я ключі не побренькуючи.
Прибавляти, -ля́ю, -єш, сов. в. прибавити, -бавлю, -виш, гл. Прибавлять, прибавить.
Принуждатися, -даюся, -єшся, гл. Одолжаться у кого, обращаться въ нуждѣ. Хто їх зна, як вони жили; вони до мене нічим не принуждались, а я їх не богарадив; не було так, щоб вони запрошували про що, і не знаю я про них.
Циновий, -а, -е. Оловянный. Цинова тарілка.
Шана, -ни, ж. Почтеніе, уваженіе, честь. Життя панське, та шана собача. Ой я водила і визволяла, а мені молодій одна шана. Ти окрив його красою, шаною царською.
