Брязкити, -кит, ж. мн. Бренчалки, погремушки. Встрѣчено только въ фальсифицированной думѣ о походѣ князя-язычника въ христіанскую землю. У дудки грали і в брязкити бряжчали.
Вимовний, -а, -е. 1) Выразительный, краснорѣчивый. Коли справді Бог дав чоловікові кебету до писання, то перше всього дає йому гарне вимовне слово.
2) Условленный, условный.
3) Укорительный; сопряженный, соединенный съ укорами. Не дай мені, Боже, служащого хліба: служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, що-дня вимовляє.
Жеретія́, -тії́, ж. 1) Обжора. 2) Змѣя лазящая по деревьямъ. Неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце.
Зашмали́ти, -лю́, -лиш, гл. Подвергнуть загару, обжечь.
Купра, -ри, ж. = купер. Ти козак, тілько купра не так.
Пітний, -а́, -е́ Потный. Воно маленьке сонне, пітне, — простудимо.
Пороспещувати, -щую, -єш, гл. Избаловать (многихъ). Пороспещували ви дуже своїх дітей.
Почовгатися, -гаюся, -єшся, гл. Потереться. Почовгались чоботи.
Трикуток, -тка, трикуточок, -чка, м. Ум. отъ трикут.
Харчити, -чу, -чиш, гл. = харчувати. Харчив його місяць.
