Вечірки, -рок, ж. мн. = вечерниці. У діда дочка і в баби дочка. Так вони ходили на вечірки.
Глиняник, -ка, м. Горшокъ для глины. Два щербаті глиняники.
2) = глинище.
Дойня́к, -ку́, м. Дойный скотъ. Та ще к тому убогий: сорок тисяч дойняку, яловнику без ліку.
Закурі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Задымиться, подняться пыли; побѣжать такъ, что пыль поднимается. Чорт сам не свій. «Ой, пропав же я, каже, пусти мене, пусти!»... Чоловік тоді його зсадив з груші, — чорт аж закурів.
Запроха́ння, -ня, с. = запросини.
Искристий, -а, -е. Искристый. (Сонце) обсипає своїм искристим світом. За ними йде міжа искриста піни. Искристий погляд.
Лопуша́ний, -а, -е. = лопуховий. дурень лопуша́ний — презрительно о простонародьѣ. Гордують — от не токмо вельможнії, а й так дурні лопушані.
Партач, -ча, м. Пачкунъ, плохой ремесленникъ. Пізнає й грача, не партача.
Товсто нар.
1) Толсто.
2) Грубо, грубымъ голосомъ. Ведмідь на ретязі товсто реве.
Утоді нар. = тоді. Як єсь втоді співала, кед єсь сина колисала.
