Бучок, -чка, м. 1) Ум. отъ бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. 2) Буковая палка; вообще палка. У нашому селі чабан убив бучком вовка. Подай мені, жінко, бучка, тепер буду вчити братка. 3) Небольшой улей. Ум. бучечок.
Гамазин, -на, м. = гамазея. Підпалюють гамазини з хлібом.
Закректа́ти, -кчу́, -чеш, гл. Закряхтѣть. Цибелла перше закректала, а послі кашлять почала.
Олійниця, -ці, ж.
1) Маслобойня. Названія частей: закопанный въ землю стовп (столбъ), противъ него на извѣстномъ разстояніи большой деревянный ґвинт (бинтъ) — оба вкопаны въ землю и для большей устойчивости имѣютъ на нижнихъ конкахъ перехрестя; ґвинт и стовп поддерживаютъ горизонтально лежащее между ними тяжелое бревно — стрілу, имѣющую ближе къ бревну вертикально торчащій отъ нея внизъ товка́ч, а подъ нимъ находится ступа; движеніемъ стріли вверхъ и внизъ товкач толчетъ въ ступі положенныя туда поджаренныя сѣмена, выжимая изъ нихъ масло. Сложнѣе олійниця у гуцуловъ: въ деревянной тяжелой подставкѣ два стовпа, внизу соединены толстой доской, называемой колода, въ углубленіи которой лежитъ шерстяной кап, въ которомъ находятся сѣмена, выше, параллельно колоді — стріла съ заяцем ( = товкачем); сверху надъ всѣмъ этимъ на столбахъ перекладина — правило, съ обоихъ концевъ которой на скраклях и скракниках висятъ тарани — деревянные молотки; такъ какъ стріла концами своими движется въ столбахъ, то подбивая то съ одной стороны, то съ другой клини́, можно стрілу то опускать, то поднимать и заставлять заяць выжимать масло въ колоді, изъ углубленія которой оно сквозь отверстіе — цівку капаетъ въ подставленную внизу миску. У його в дворі — як у віночку; ув олійниці — що в иншої баби у хаті не так чисто.
2) Женщина приготовляющая или продающая растительное масло. Ум. олійничка.
Опонець, -нця, м. Раст. вьюнокъ, convolvulus.
Порізнити, -ню́, -ни́ш, гл. Раздѣлить, разрознить. Ото ж порізнили мене з братом, то ми й живемо собі кожен особше. Неситії ксьондзи, магнати, нас порізнили, розвели. Неволя порізнила дітей одних батьків.
Поточитися, -чу́ся, -чишся, гл.
1) Покачнуться, зашататься (о человѣкѣ). Куди не піпхнуть, туди й поточишся. Турн перший зацідив Енея, що з пліч упала і керея, Еней був поточивсь назад.
2) Броситься, побѣжать, поплыть. Поточились із хати не озираючись. Півень кинувся йому в лице; поросята та индики поточились під ноги. Щука плеснула хвостом да й поточилась на дно, а далі виплила.
Потурити, -рю́, -ри́ш, гл. = потурлити.
Розбишакувати, -ку́ю, -єш, гл. Разбойничать. День-у-день пєте, гуляєте та розбишакуєте.
Тулумбас, -са, м. Старинное музыкальное орудіе въ родѣ литавръ. Списи блищать, шапки рябіють, б'ють тулумбаси. Сердюки по полю скачуть.