Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дігтярчук

Дігтярчу́к, -ка́, м. Мальчикъ лавочникъ у торговца дегтемъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 388.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІГТЯРЧУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДІГТЯРЧУК"
Волосний II -а, -е. Волостной.
Зрівна нар. Ровно? Поровну? Зрівна, дружбоньку, зрівна, край коровай здрібна. Гол. IV. 329.
Купка, -ки, ж. Ум. отъ купа.
Напо́внити, -ся. Cм. наповняти, -ся.
Омшаник, -ка, м. Помѣщеніе для храненія ульевъ съ пчелами въ зимнее время.  
Пооблапувати, -пую, -єш, гл. То-же, что и облапати, но во множествѣ.
Пообпадати, -даємо, -єте, гл. То-же, что и обпасти, но во множествѣ.
Цвеник, -ка, м. Хвастунъ. Воронеж. губ.
Цундравий, -а, -е. Оборванный, изношенный, въ лохмотьяхъ. Вх. Зн. 78. Ішов ляшок із Варшави, на ним шмати барз цундрави. Гол. II. 561.
Шмаркля, -лі, ж. = смаркля.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДІГТЯРЧУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.