Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дейнека

Дейне́ка, -ки, м. Словомъ дейнеки впервые названъ пѣхотный полкъ, составленный въ 1657 г. полтавскимъ полковникомъ М. Пушкаремъ изъ всякаго сброда, плохо вооруженнаго. «Пушкарь... собралъ себѣ зъ винниковъ, броварниковъ, пастуховъ и наймитовъ людскихъ полкъ пѣхотній, наименовавши его Дейнеками; которой то полкъ мало въ себѣ имѣлъ товариства зъ добримъ христіянскимъ сумленіемъ, и оружіемъ до войни приличнымъ; но тилко зъ рогатинами, косами і кіями, и изъ сердцами до убійства и разграбленія имѣній людскихъ готовими». (Величко. Лѣт. І. 328). Клобуковская, жалуясь на Подлеснаго, напавшаго на ея домъ съ толпой вооруженныхъ слугъ, представила какъ corpus delicti, оружіе отнятое у убитаго П., она «презентовала» въ судѣ «areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę»; говорила, что П. стрѣлялъ «per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam». Сопоставляя тексты находимъ, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: слѣд. dejneka = дубина, палка, а потому, въ примѣненіи къ козацкимъ отрядамъ, слово дейне́ки должно было означать толпу, вооруженную дубинами. КС. 1889. I. 222. (Замѣтка В. А.). Кулишъ, беря это слово въ томъ же значеніи полуразбойничьяго военнаго сброда, употребляетъ его въ поэмѣ «Великі проводи», относящейся ко временамъ Богдана Хмельницкаго, т. е. до составленія помянутаго полка. Чи то грачі, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі? К. Досв. 242. Величалися дейнеки будинковим лупом. Ibid. 207.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 366.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕЙНЕКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕЙНЕКА"
Грани́т, -ту, м. Гранитъ. Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граниту. К. Іов. 18.
Збива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. зби́тися, зіб'ю́ся, -б'єшся, гл. Сбиваться, сбиться, скучиться, слѣпиться; собраться. Казав Хома: душа моя, де ти забарилась? У собачинім хвості та в ковтуни збилась. Ном. № 10973. На майдані збилось багацько народу. Стор. МПр. 50. Подме Господь — і льодом стануть води, загуснувши, збиваються у камінь. K. Іов. 82. на що. Собрать денегъ на что. Збився Пилип і на хату. Мир. Пов. І. 125. Ти на свою худобу тим часом збився б. Г. Барв. 179. 2) Быть сбиваемымъ, сбитымъ, сшибленнымъ. Збий оту грушу з гілки. — Коли ж не збивається! 3) Сбиваться, сбиться; спутаться, ошибиться. Ми збились того сліду, що їхали, та не знать де й опинились. Новомоск. у. ( Залюбовск.).з пантели́ку. Сбиться съ толку. Хоч буцім, Грицьку, ти на пана закрививсь, та з пантелику ти, так як другі, не збивсь. Г. Арт. (О. 1861. III. 87). 4) Подниматься, подняться вверхъ. Знов зірвався, збився та й полетів. Федьк. III. 141. 5) Возмущаться, возмутиться, взволноваться. Чоловіка не маю, щоб, як зіб'ється вода, вкинув мене в купальню. Св. І. V. 7. бу́чі. Подняться шуму, крику, скандалу. Така буча збилася, ща ледві розняли їх. МВ. ІІ. 185.
Морю́ха, -хи, ж. 1) Дождевикъ, Bovista gigantea. Cм. моруха. 2) Гнилушка для подкуриванія пчелъ.
М'ятли́ця, -ці, ж. Раст. = метлиця. ЗЮЗО. І. 110.
Нарої́ти, -рою, -їш, гл. Нароить, навести молодыхъ роевъ. Нароїть роїв. К. ПС. 113.
Окрайка, -ки, ж. = окравка. Kolb. І. 37. Ум. окраєчка.
Порозлягатися, -гаємося, -єтеся, гл. Разлечься (о многихъ). Порозлягались любісінько на голих лавках, підмостивши під голови свої кожушки. Г. Барв. 304.
Ряденце, -ця, с. Ум. отъ рядно.
Сійник, -ка, м. = сівач. Треба йти до сійників на степ, — як вони там сіють. Екатер. у. (Залюб.).
Устид, -ду, м. Стыдъ. Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне. Ном. № 3171.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЕЙНЕКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.