Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дейнека

Дейне́ка, -ки, м. Словомъ дейнеки впервые названъ пѣхотный полкъ, составленный въ 1657 г. полтавскимъ полковникомъ М. Пушкаремъ изъ всякаго сброда, плохо вооруженнаго. «Пушкарь... собралъ себѣ зъ винниковъ, броварниковъ, пастуховъ и наймитовъ людскихъ полкъ пѣхотній, наименовавши его Дейнеками; которой то полкъ мало въ себѣ имѣлъ товариства зъ добримъ христіянскимъ сумленіемъ, и оружіемъ до войни приличнымъ; но тилко зъ рогатинами, косами і кіями, и изъ сердцами до убійства и разграбленія имѣній людскихъ готовими». (Величко. Лѣт. І. 328). Клобуковская, жалуясь на Подлеснаго, напавшаго на ея домъ съ толпой вооруженныхъ слугъ, представила какъ corpus delicti, оружіе отнятое у убитаго П., она «презентовала» въ судѣ «areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę»; говорила, что П. стрѣлялъ «per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam». Сопоставляя тексты находимъ, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: слѣд. dejneka = дубина, палка, а потому, въ примѣненіи къ козацкимъ отрядамъ, слово дейне́ки должно было означать толпу, вооруженную дубинами. КС. 1889. I. 222. (Замѣтка В. А.). Кулишъ, беря это слово въ томъ же значеніи полуразбойничьяго военнаго сброда, употребляетъ его въ поэмѣ «Великі проводи», относящейся ко временамъ Богдана Хмельницкаго, т. е. до составленія помянутаго полка. Чи то грачі, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі? К. Досв. 242. Величалися дейнеки будинковим лупом. Ibid. 207.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 366.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕЙНЕКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕЙНЕКА"
А́йкало, -ла, ж. = Ая́йкало.
Земля́к, -ка́, м. 1) Землякъ. 2) Жаба, Bufo. Вх. Пч. І. 16.
Кагат, -ту, м. Куча. Кагат кавунів, кагат соли. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. То-же о рыбѣ: куча рыбы, особымъ образомъ сложенной и прикрытой камышемъ (на Дону).
Надобі́ддя, -дя, с. Предобѣденное время. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Плескання, -ня, с. 1) Хлопаніе въ ладоши. 2) Выдѣлываніе ковриги хлѣба. Чуб. I. 267. Cм. випліскувати 2.
Побити, -б'ю, -єш, гл. 1) Побить, поколотить. За моє жито, та мене й побито. Ном. 2) Побить, разбить (во множ.), перебить. Пішла по воду, відра побила. Мет. 5. 3) Перебить, поубивать (многихъ). Наші за ними (турками), побили й порубали. ЗОЮР. І. 7. І зо зла палицю хапає... шпурнув — та й всіх курей побив. Гліб. 6. 4) Побѣдить, одолѣть, поразить. Гей молодих турків башів москалі побили. Гол. Поб'ють тебе, козаченьку, сиротинські сльози. Чуб. Бодай же вас, сини мої... у полі побило разом три недолі. ЗОЮР. І. 21. 5) Украсить. Вистроїв тростяний палац, маковим цвітом побив. Чуб. II. 191.
Помело, -ла, с. 1) Метла. Зробив батько помело, — три дні хати не мело. Чуб. V. 1136. 2) Тряпка на длинной палкѣ для чищенія трубъ отъ сажи. Харьк. 3) Раст. Viscum album, омела. Вх. Лем. 453. Ум. помельце́. Помельце замело. ЕЗ. V. 128.
Розрада, -ди, ж. Несогласіе, раздоръ, разладь. Писарь волосний і новий старшина в розраді з ним. Новомоск. у.
Рубонути, -ну, -неш, гл. Сильно рубнуть. То розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище; то знов один одного тілько манили, а сами чигали, як би рубонуть да й закінчати зразу. К. ЧР. 167.
Штрик меж. 1) Для выраженія пырянья, укола. Штрик його в бік. 2) Для выраженія прыжка. Чорт.... штрик у воду. Гн. І. 4. Почерез більшу (колоду) штрик. Гн. II. 239.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЕЙНЕКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.