Аж, сз. 1) Такъ-что даже, ажно, даже. Дурний, аж крутиться. А прокинувся мій пустунчик — і гуком його в хаті, аж сохи движять. Далекий шлях, панибрати, знаю його, знаю, аж на серці похолоне, як його згадаю. Еней від неї одступався, паки зайшов через поріг, а далі аж не оглядався, з двора в собачу ристь побіг. Аж чудно далебі мені! Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. 2) Передъ словами, обозначающими количество, указываетъ на значительность послѣдняго и переводится словомъ «цѣлыхъ»: Аж три дні морочився з цією роботою, т. е. цѣлыхъ три дня возился съ этой работой. Коли чують: щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Аж три пари на радощах кумів назбірали. 3) Передъ словами, показывающими мѣсто или время, употребляется обыкновенно съ предлогами: до, за, на и пр. въ значеніи «самый», указывая на достиженіе отдаленнаго или крайняго предѣла. Аж до моря Запорожці степ широкий крили. Аж на вершечок зліз на грушу. Аж під піл заліз, шукаючи. Ой приїхав Гамалія аж у ту Скутару. Полинь, полинь, голубонько, аж в Київ зо мною. Вип'єш, — біжи яко мога, що́ б там ні кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. Аж до вечора сидів у його, — вже смерком вернувся додому. 4) Аж по́ки. До тѣхъ поръ пока. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля. 5) Аж-аго́сь, аж ось, аж ось де, аж осьдечки, аж от, аж от де. Вотъ, вотъ гдѣ; какъ вотъ. Де мішок? — «Аж ось». Аж осьдечки опинився, ганявшись за конем. Тільки що випрягають коней, аж ось іде лейстровий городський козак Головко. Аж ось прилітає змій. Аж ось настає голод. Аж от перестріва його на дорозі становий. 6) Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав. 7) Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села. 8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ. Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. 9) Анъ; а между тѣмъ. Я думав так, аж воно инакше. 10) Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. 11) «Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж!
Бігунці, -ців, м. мн. = бігунки 1.
Блекоторя, -рі, ж. 1) Дойная матка съ сосуномъ. 2) Ягненокъ, родившійся весною.
Відшиб, -бу, м. Въ выраж. на, у відшибі. Въ сторонѣ. А жив той дід богоугодний на одшибі за греблею. Сидів ув одшибі од гурту. Оддав дочку на одшиб.
Змагати, -га́ю, -єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Поки руки змагають, то як небудь по світу плентався б. Ой косити, молотити — я то не змагаю. чи ти здоров'ям змагаєш? Здоровъ ли ты? здоро́в'я змагає. Здоровъ, — ва. Як здоров'я змагає, то добре б робити.
З'юртуватися, -ту́юся, -єшся, гл. = загартуватися. На дворі з'юртувались і на щось дивились, до сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають, Харитину, всю беседу й молодих лякають.
Коротеча, -чі, ж. — на те́бе! Чтобъ ты пропалъ! Желаю тебѣ смерти! Cм. коротка година.
Очунювати, -нюю, -єш, сов. в. очу́няти, -няю, -єш, гл. Приходить, прійти въ себя, оправиться, выздоровѣть. Як поїм я його (молока), то здається зараз і очуняю. Оце трохи очуняв, а то було так придавило, що трохи не вмер, — кобиляче молоко п'ю. Сивилла трохи очуняла.
Примовля, -ля, с. = примівка. Пиймо горілку, маймо примівку; маймо примовля: дай, Боже, здоровля!
Увік нар. Вовѣки, никогда. Раз добром налите серце ввік не прохолоне.
