Бурити, -рю, -риш, гл.
1) Разрушать, ниспровергать, разорить.
2) Сильно лить, литься. Бурить як з барила.
3) Волновать, возмущать.
4) Рыть. Киртиця бурит землю.
Докінчи́ти Cм. докінчувати.
Зало́ма, -ми, ж. Верхняя конусообразная часть стога. Я оце снопи на залому кидав.
Коростяний, -а, -е. = коростявий. Обізвався коростяний до шолудивого.
Мо́рда, -ди, ж. Морда, рыло. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. З свинячою мордою у бублишний ряд. Ум. мордочка. Лисичка і виткнула мордочку.
Повивішувати, -шую, -єш, гл. Вывѣсить (во множествѣ).
Позаколювати, -люю, -єш, гл. Заколоть (многихъ).
Такнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ такати.
Упинати, -наю, -єш, сов. в. уп'ясти́, упну, -неш, гл. Впускать, впустить (когти). уп'ясти очі. Уставиться глазами. Уп'явши очі у кінець ґнота, божевільно дивився на світло.
Шпеник, -ка, м. 1) Шпенекъ, конецъ стрѣлы или какого-нибудь стержня; иногда самъ стержень. Він шпеник в рані розглядав. 2) Ножка у листа, плода.
