Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гострити

Гостри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Шевч. Гостри́ти зу́би. Приготовляться къ чему, острить зубы на кого, замышлять противъ кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Ном. № 3832. Вони на нас зуби гострять. Рудч. Ск. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять противъ кого. І ворог мій на мене очі гострить. К. Іов. 36. Язики на мене гострять. К. Псал. 313.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 319.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОСТРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОСТРИТИ"
Вивірити Cм. вивіряти.
Вухналь, -ля, м. Подковный гвоздь и тотъ гвоздь, которымъ прибиваютъ къ оси підісок. Ум. вухналик. Г. Барв. 461.
Зґі́ґнути, ґну, -неш, гл. Околѣть. Вх. Уг. 245.
Зросити, -ся. Cм. зрошати, -ся.
Натужно нар. Усиленно. Сказавши, в Йовиша вп'ялася і обняла за поперек і так натужно простяглася, що світ в очах обох померк. Котл. Ен. VI. 37.
Пожовтити, -вчу, -тиш, гл. Пожелтить.
Понаполіскувати, -кую, -єш, гл. Наполоскать (во множествѣ).
Посопти, -плю́, -пе́ш, гл. Посопѣть.
Ряндя, -дя, с. Лохмотье, тряпье. Угор.
Турляти, -ля́ю, -єш, гл. Толкать; гонять. Cм. туряти. Баба її турляє: хоч би ти причепурилась. Рудч. Ск. II. 48. Турляв один одного, аж сторч летіли. Сама ганяє, жениха турляє, — купує, крає. МВ. (О. 1862. III. 50).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОСТРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.