Верблик, -ка, м. Принадлежность уздечки, — задвижки, удерживающія съ обѣихъ сторонъ уздцы, вкладываемыя въ ротъ лошади.
Гнилобокий, -а, -е. Со сгнившимъ бокомъ. Груші гнилобокі.
Заква́кати, -каю, -єш, гл. Заквакать.
Злючка, -ки, об. ум. отъ злю́ка.
Негарний, -а, -е. Нехорошій; некрасивый.
Новітній, -я, -є. Недавно появившійся, новый. Це новітня пісня. Це новітній пан.
Позбірати, -ра́ю, -єш, гл. Собрать (во множествѣ). Шатнувся миттю сам із хати своїх троянців позбірати. Ой роспустив вівці, та не позбіраю.
Поматися, -ма́юся, -єшся, гл. Пообѣщать. Помався перше косить, а тепер не йде. Я помаюсь зробити, та добре не знаю, чи добре зроблю. Помалася ходить до мене на досвітки.
Пом'яшкурити, -рю, -риш, гл. Измять, намять.
Тапчанник, -ка, м. Мастеръ, дѣлающій тапчани.
