юпка
Юпка, -ки, ж. Верхняя одежда: а) мужская: родъ полукафтанья изъ домашняго, болѣе тонкаго, сукна, въ талію, со складками и со стоячимъ воротникомъ. Въ Харьковщинѣ юпка изъ болѣе тонкой матеріи, напр. китайки. (Нарубки), попідголювавшись любенько, понадівали хто нову свиту, хто китаєву юпку, хто ще батьківський, хоч і старий, та жупан. б) женская: по покрою похожа на корсетку, но длиннѣе и съ рукавами, иногда на ватѣ. Въ роменскомъ у. женскій нагольный полушубокъ. Ум. юпочка. Приходила і ся туди в червоній юпочці баєвій. А дівочкам уся волечка: за юпочку да на улочку.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 531.
Том 4, ст. 531.