Вистачати, -ча́ю, -єш, сов. в. вистачити, -чу, -чиш, гл.
1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі.
2) Доставить, поставить въ достаточномъ количествѣ. Їм.... треба вистачити добре їсти. Таке військо вистачимо, що й кримського хана завоювали б. Хоч невеличкий млин, та, знаєш, чепурненький, раз-по-раз, день-у-день крутивсь і гуркотів і хліба вистачав хазяїну чимало. на всіх не вистачиш. Всѣхъ не удовлетворишь.
Ґахува́тися, -ху́юся, -єшся, гл. Франтить, наряжаться, прихорашиваться. Ходила б біло, то кажуть: ґахується; ходила б чорно, то кажуть: лінується.
Дя́дина, -ни, ж. Жена дяди, не родная тетка. Подай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив. Ум. дя́дина, дя́диночка.
Клочанка, -ки, ж. Пряжа изъ пакли, охлопьевъ, оческовъ.
Непохибний, -а, -е. Безошибочный, вѣрный. Він правдою непохибною дише. Непохибну тобі про це дам раду.
Повтишкувати, -кую, -єш, гл. Втолкнуть (многихъ). Не спить Сатанаїл з першими янголами, темнішими, да радиться, щоб Бога і тіх янголів у воду повтишкувати — повпихати.
Рядно 2 нар. Нарядно. В дорогім одіянії він рядно ходив.
Тайник, -ка, м.
1) Тайникъ, секретное мѣсто.
2) Тяйный проходъ. Се мабуть тайник — печера, що йде під землею. Ум. тайничо́к.
Цінитель, -ля, м. Цѣнитель, оцѣнщикъ.
Числити, -лю, -лиш, гл.
1) Считать. Адже ж за воїнів нас числить.
2) Разсчитывать. Все ділає, не числячи на жодну подяку.
