Города́рь, -ря́, м. Начальникъ города? «Та рушай, вісько, під Бендер місто!» Вісько рушає, з гармат стріляє, аж чотирі печі розсипається, татарський городарь іздрігається, міщане ходя, радоньку радя. Вѣроятнѣе, однако, что слово городарь, которое нигдѣ нп разу болѣе намъ не встрѣчалось, является просто передѣлкой какого то другого слова, подобнаго но своей формѣ, но съ забытымъ уже значеніемъ.
Дзиндзи́кати, -чу, -чеш, гл. = Дзижчати.
Зава́рювання, -ня, с. 1) Завариваніе. 2) Лѣченіе сухими банками при боляхъ живота.
Зво́зди́к, -ка, м. Раст.: а) Saponaria officinalis. б) Dianthus compactus. в) — бі́лий = терлич. г) — пільский. Betonika officinalis.
Користувати, -тую, -єш и користуватися, -туюся, -єшся (в чого), гл. Пользоваться (чѣмъ). Як би ми вміли користувать з города, як німці. І благо тому чоловікові, которий користується з сього світла.
Приставщина, -ни, об. и ж.
1) Приставшій, присоединившійся къ кому либо человѣкъ въ видѣ пріемыша или участника дѣла, дающаго только свой трудъ, безъ капитала. Він і той год приставав на шинок (торгувати) без копійки грошей, на чужі гроші, а не на свої, — він приставщина.
2) Невѣнчанная женщина, вступившая въ сожительство на правахъ хозяйки.
3) Привидѣніе. Став білий як приставщина.
Стернявки, -вок, ж. мн. Грибы, растущіе послѣ уборки хлѣба на жнивьѣ.
Тербичити, -чу, -чиш, гл. Надѣвать на себя. Як прийде вербич, три кожухи на себе тербич.
Тупотіти, -чу́, -ти́ш, гл. = тупотати. Росердився мій миленький аж ногами тупотить.
Щелепа, -пи, ж. Челюсть. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру.
