Волічковий, -а, -е. Гарусный.
Гугня́во нар. Гнусливо. Як крикне, та ще й гугняво.
Зад 2 нар. Вслѣдъ за, позади. Я вскочив у хату зад їх; вона вже лежала на лаві.
Згріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. згребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Сгребать, сгресть.
Підмовляння, -ня, с. Подговоръ, подущеніе. Багатились підмовлянням на перелюб люду.
Поманеньку, поманесеньку, нар. Ум. отъ помалу.
Попильнувати, -ну́ю, -єш, гл. 1) Позаботиться, постараться. Попильнуй під старість дому. 2) Постеречь, присмотрѣть, наблюсть; бодрствовать нѣкоторое время. Ти, Симоне, не міг однієї години попильнувати.
Сак, -ка, м. Рыболовный снарядъ: сакъ. Части его: конусообразный мѣшокъ изъ сѣти — саківно, острый конецъ его — ґоґовник, выше послѣдняго-ошийок, самая широкая часть — черево, само отвертіе — горло; при отверстіи мѣшокъ надѣтъ на деревянную дугу — дугу, концы душ удерживаетъ на извѣстномъ разстояніи веревка — попруга, на которую надѣта остальная часть края сѣти; отъ средины по́пруги и до ґоґо́вника черезъ дугу идетъ другая дуга — облук, который держитъ сѣть растянутой: деревянная палка, къ которой привязанъ сак, наз. держак. сак до гоні́ння — сакъ, въ который вгоняютъ рыбу, вспугивая ее.
Увігнати, ужену, -неш, гл. = угнати.
Шепеляти, -ля́ю, -єш, гл. Шепелявить. Він (жид) говорив по український не шепеляючи.
